ПРОТИДІЯ  БУЛІНГУ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

                                                                                                                                              «Затверджую»                                                                                                          Директор

                                                                                                                            ___________Х.Д.Сідакова

Заходи

соціального педагога

 з  протидії булінгу та профілактики правопорушень

 серед учнівської молоді

на 2020-2021 н.р.

ПРОТИДІЯ  БУЛІНГУ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

підготувала:

соціальний педагог Станко Н. І.

    Булінг (цькування) є груповим явищем, і впливає на поведінку і

почуття кожного із сторін. Булінг не має стати нормою поведінки в групі

(класі) і не має залишитись поза увагою. Протидія булінгу (цькування)

полягає в плануванні та реалізації ряду заходів, способів, методів,

спрямованих на відновлення та нормалізацію психологічного клімату у

колективі після випадку булінгу (цькування) та уникнення повторення

випадку в окремій групі/класі та в закладі освіти в цілому. До завдань у

сфері протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти належать:

1) створення безпечного освітнього середовища в колективі, де

стався випадок, що включає емоційно-психологічну та фізичну безпеку;

2) підвищення рівня поінформованості учасників освітнього

процесу про форми, прояви, причини та наслідки булінгу (цькування);

3) формування в учасників освітнього процесу нетерпимого

ставлення до насильства, усвідомлення булінгу (цькування) як порушення

прав людини, навичок насильницької поведінки;

4) заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного

сприяння протидії булінгу (цькуванню).

Головними, на чому ґрунтується вся робота з протидії булінгу

(цькуванню) в закладі освіти, є ряд тверджень:

− всі учасники групи/класу, де виявлений булінг (цькування),

потребують формування емоційних та соціальних компетентностей,

тобто отримання таких знань, умінь та навичок, які допомагають пізнати

свої емоції та управляти ними, особливо негативними емоціями (гнівом,

роздратуванням тощо), розуміти емоції і почуття інших, створювати та

підтримувати позитивні взаємовідносини, відчувати і демонструвати

піклування про інших (емпатію), приймати відповідальні рішення. Часто

діти бачать ситуацію лише з своєї точки зору. Вони можуть робити

образливі речі через веселощі, не розуміючи, що таким чином травмують

почуття інших. Необхідно звертати увагу дітей на почуття та емоції інших

у відповідь на образливі слова або дії. Чи хотів би учень/учениця, щоб так

ставились до нього/неї тощо;

− діти мають вчитись толерантності. У загальнопедагогічному контексті толерантність трактується як готовність прийняти інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на засадах згоди і порозуміння. Коли у

колективі є дитина, яка вирізняється своєю поведінкою, інші діти можуть

відчувати роздратування та проявляти агресію. Так прояви агресії діти

можуть пояснювати тим, що «жертва» булінгу просто «дратує їх» та “сама

провокує” або “сама винна”. Необхідно пояснювати дітям, що не можна

образити іншого лише тому, що ти роздратований. Замість реагувати на

роздратування агресивними нападками, діти мають вчитись казати «ні»,

«припини», якщо їм неприємно. Вчитель/вчителька, батьки є прикладом для

дітей, тому варто спостерігати, як ви реагуєте на тих, хто вас дратує,

особливо у присутності дітей;

− в заходах з нормалізації та відновлення психологічного

клімату в колективі після випадку булінгу (цькування) має брати

участь вся група/клас.  Якщо булінг (цькування) все ж таки, це означає, що

треба працювати над правилами міжособистісної взаємодії. Насамперед,

вчитель/вчителька мають з'ясувати, які правила існували до цього в

колективі і чи дотримувались їх діти. Чи застосовувались санкції за

порушення цих правил.

− діти мають знати, яка саме поведінка є неприпустимою в

міжособистісних стосунках.  Більшість дітей розуміють, що ображати

інших — це погано, але не завжди можуть оцінити власні вчинки як такі, що

ображають інших. Діти часто мимоволі створюють пояснення «я вдарив,

тому що він мене дратував», “він перший почав” або «він мені заважає»

тощо. Тому не завжди пошук, хто саме є «ініціатором» або «провокатором»

булінгу (цькування) допоможе вирішити ситуацію. Варто разом з усією

групою/класом виробити спільні та обов'язкові правила міжособистісної

взаємодії. А також разом запропонувати визначити покарання за їх

порушення. Така причетність до вироблення правил додатково стимулює їх

дотримуватись. Вироблені правила слід вивісити на видноті. Зобразити їх

можна у вигляді малюнків або простої інфографіки, візуальна інформація

сприймається легше. Для вироблення правил варто використовувати

практичні кейси з описом конкретних ситуацій, аби діти самостійно

вибирали прийнятні варіанти поведінки та доходили висновку про норми

поведінки. Лише через приклади конкретних ситуацій діти можуть

зрозуміти, як можна, а як не варто поводитись. Під час таких обговорень

варто враховувати вікові особливості дітей та підібрати відповідні ситуації. Під час подібних обговорень варто робити акцент на тому, що: булінг (цькування) неприпустимий, бо це порушує честь і гідність, і такого ставлення ніхто не хотів би до себе; у кожної людини є особисті межі, ніхто не має права їх порушувати; кожний має право на індивідуальні особливості і інші повинні приймати їх такими, якими вони є; коли трапляється ситуація булінгу (цькування), діти не мають мовчати, адже вони мають право на захист, а дорослі зобов’язані реагувати на такі випадки.

Правила роботи або як не слід працювати з випадком

булінгу (цькування)

   Після того, як випадок булінгу все ж таки стався в колективі, комісія

з розгляду випадків надає рекомендації вчителям, як працювати в цій

групі/класі, на що звертати особливу увагу для відновлення та нормалізації

відносин в колективі та створення сприятливого для навчання та роботи

освітнього середовища. Ця робота має бути системною та послідовною.

Варто пам'ятати про основні правила такої роботи та поширені помилки.

Правила роботи:

1. Залучайте батьків до вирішення проблеми, адже діти завжди

наслідують способи поведінки дорослих, особливо батьків. Важливо, аби

батьки розуміли і притримувались сформованих правил взаємодії з дитиною. Плануйте спільні заходи.

2. Перед початком роботи доцільно провести анонімне

опитування, (паперове чи онлайн). До цієї роботи можна залучити

психолога, який допоможе сформувати необхідні питання та проаналізувати

отримані результати. Варто також до опитування залучити і батьків та

запропонувати їм описати наявні проблеми в спілкуванні з дітьми та

потреби, які вони бачать. За результатами опитування плануються необхідні заходи для роботи з групою/класом.

3. Варто також взаємодіяти з усіма працівниками закладу освіти,

аби з'ясувати, що саме могло спровокувати випадок, яке із правил було

порушене, чого не вистачає для формування сприятливої атмосфери в

закладі в цілому. Ці питання можна обговорювати на педагогічній раді.

Необхідно з'ясувати: чи помічали інші педагоги булінг (цькування) в цьому

колективі і який саме; чи не траплялось ігнорування проблемних ситуацій;

чи визначені в закладі освіти правила поведінки для всіх учасників освітнього процесу, хто і яким чином контролює їх дотримання; чи не існує у закладі подвійних стандартів (наприклад, дітям не можна булити інших,

але педагоги можуть ставитись до дітей зневажливо, або навпаки, діти або

батьки систематично порушують права педагогів); чи дозволено говорити в

колективах про власні емоції — педагогам та учням/ученицям, чи можуть

вони висловити те, що їм подобається або не подобається щодо спілкування

у межах закладу; чи всі працівники закладу і учні/учениці знають, яка їхня

відповідальність у випадку булінгу тощо. Якщо в закладі освіти наявні

подібні речі, то вони стають суттєвою перепоною для протидії булінгу

(цькування).

4. Заходи відновлення та нормалізації відносин в колективі мають

забезпечити: дотримання прав та інтересів всіх сторін булінгу (цькування) -

булера, жертви,спостерігачів; необхідну корекцію поведінки; соціальну та

психолого-педагогічну допомогу.

5. До реалізації заходів варто залучати необхідних фахівців із

надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі

служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та

молоді, громадських організацій тощо.

6. Заходи повинні відбуватись у різних формах, аби підтримувати

інтерес дітей: зустрічі, бесіди, консультації, лекції, круглі столи, тренінги,

тематичні заходи, конкурси, спільні перегляди та обговорення тематичних

відеосюжетів, літературних творів, матеріалів ЗМІ, особистого досвіду,

метод запрошених гостей, кейс стаді, рольова гра, метод проектів та інші

організаційні форми.

7. Необхідно визначити разом з дітьми основні позиції по

відношенню до булінгу:

1) булінг — це неприйнятно, адже може призвести до

непередбачуваних наслідків;

2) в ситуації булінгу немає єдиного винного, а всі учасники своїми

діями або бездіяльністю можуть впливати: підтримувати, зупиняти або

ігнорувати;

3) не можна мовчати, якщо ви потерпаєте від булінгу або

спостерігаєте його по відношенню до інших.

8. Необхідно раз на тиждень говоримо з дітьми про те, що їх

турбує щодо спілкування у групі/класі та у закладі в цілому, аби моніторити

ефективність роботи.

9. В роботі слід уникати оціночних суджень про особистість дітей

та пам'ятати, що діти можуть не усвідомлювати в повній мірі наслідки своїх

вчинків.

10. Варто заохочувати дітей брати участь в заходах, даючи

можливість кожній дитини проявити себе.

Перелік цих правил не є вичерпним. Його можна розширювати. Проте

їх достатньо, аби сформувати рамки для роботи з відновлення та

нормалізації психологічного клімату в колективі.

Варто також не забувати про типові помилки та уникати їх під час

роботи з групою/класом.

Як НЕ варто діяти, працюючи з випадком булінгу (цькування):

− залякувати, («якщо ще раз побачу, тобі буде...», «твоїм батькам

буде ...» тощо). Дітям треба повідомити про наслідки, але повага до прав

інших має бути сформована не через страх, а через розуміння та прийняття.

Інакше діти не вмітимуть справлятись із роздратуванням, і є ризик, що

булінг стане прихованим;

− викликати батьків з метою покарання дитини. Батьків

важливо інформувати, спілкуватися з ними, залучати до співпраці, але не

для того, аби вдома дитину покарали. Це не змінить поведінку

кривдників/кривдниці, лише змусить їх робити це потайки або «на зло»;

− не втручатись, чекати, що діти «самі розберуться». Булінг

ніколи не припиняється самостійно. Через недостатній розвиток

самоусвідомлення та відсутність досвіду діти не у всіх випадках можуть

розібратись самостійно. Вміння ненасильницьким шляхом вирішувати

конфлікти — це навичка, яка формується цілеспрямовано. Важливо, що

вчителі/вчительки, батьки часто виступають моделлю, зразком для

наслідування. Якщо дорослі втамовують власне роздратування,

принижуючи інших, то діти будуть повторювати цю поведінку. Якщо

педагог не показує на практиці, як діяти, коли тебе образили, тоді навичка

вирішувати конфлікти не формується. Діти наслідуватимуть приклади з

оточення.

− шукати «винного» і з’ясовувати «хто першим почав». Булінг

(цькування) є груповим явищем. Можна використати метафору психолога

Людмили Петрановської, що булінг – це «хвороба», погана звичка, яка

закріпилась у групі/класі. Зазвичай, діти, учасники і так звані глядачі

ситуацій булінгу (цькування) відчувають, що ця ситуація неприйнятна. Але

не знають, як саме діяти або не наважуються протистояти більшості. Тому

треба розуміти, що допомоги потребує вся група/клас, де є булінг

(цькування), з метою сформувати нові правила міжособистісної взаємодії;

− замовчувати ситуацію «в інтересах дітей» або щоб «не

зіпсувати репутацію» закладу освіти. Виникнення булінгу (цькування)

зумовлене повсякденною взаємодію між людьми, яка не була врегульована

належним чином. Тому освітній заклад має оцінюватись не за наявністю

булінгу (цькування), а за тим, наскільки ефективно вирішуються ці ситуації.

Заходи з протидії булінгу (цькуванню) для дітей

дошкільного та молодшого шкільного віку (4-8 років)

   Плануючи роботу з протидії булінгу (цькуванню) з групою/класом,

варто враховувати вікові особливості дітей. Адже особливості перебігу

психофізіологічних процесів і реакцій значною мірою визначають способи

поведінки дітей в різних ситуаціях.

Психологічні особливості дітей 4-8 років

   У цьому віці діти мають особливості саморегуляції, мають труднощі з

тим, щоб контролювати свої вчинки, схильні до емоційних проявів та

реакцій. Також у дітей лише формується вміння розуміти причини власних

дій та реакцій інших. Булінг (цькування) в середовищі менших дітей

виникає як спосіб виразити роздратування, образу, показати зверхність.

Якщо такі прояви не забороняються, то така поведінка може стати

систематичною. І навпаки, якщо діти чують лише заборони, а натомість не

навчаються по-іншому виражати свою злість прийнятним способом, то

цькування стає прихованим.

   Основні прояви булінгу (цькування) у дітей цього віку: фізична

кривда, глузування, псування речей, виключення з гри.

Робота з молодшими школярами

   Більшість випадків булінгу (цькування) в молодшому шкільному віці

серед дітей відбувається на шкільному подвір'ї, на перервах у шкільних

коридорах, їдальнях тощо. Як можна допомоги групі молодших школярів і

школярок протидіяти булінгу (цькування):

− розказати дітям, чому така поведінка є неприйнятною;

− розказати дітям про їх права.

− показати, що цькування не можна терпіти, дитина має право

піти або сказати «стоп». Важливо зупинити свої дії щодо іншої дитини,

якщо вона просить.

− звертати увагу на кожен прояв булінгу (цькування) та реагувати

вчасно, зупиняти відверто насильницьку поведінку;

− допомогти дітям не бути поза групою, познайомитись і

потоваришувати одне з одним;

− давати творчі завдання, де кожна дитина може проявити себе,

призначати різних дітей лідерами підгруп;

− домовитись про загальне правило, що про будь-які випадки,

коли дитина в небезпеці або їй заподіяно шкоду, треба негайно повідомити

вчителя/вчительку або батьків.

Робота з дітьми середнього віку (9-15 років)

   В підлітковому віці (особливо 13-15 років) діти найбільше схильні до

булінгу (цькування). Його прояви стають більш різноманітні.

Найпоширенішою причиною булінгу в цьому віці є прагнення до подолання

почуття неповноцінності, яке дитина переживає досить довго, а в

результаті починає самостверджуватись через насильство.

Психологічні особливості дітей 9-15 років

   У цьому віці для дітей стають більш важливими стосунки з однолітками. Вони гуртуються за вподобаннями, з’являються перші закоханості та антипатії. Водночас діти розвиваються нерівномірно, тому зовнішні відмінності (зміни фігури, зросту, ваги) викликають у дітей цікавість. Якщо діти не отримують пояснень про відмінності та розвиток власного тіла, це може спровокувати глузування та булінг (цькування). В цей період триває статеве дозрівання, зміни настрою, гормональні зміни, які можуть впливати на поведінку дітей. Також діти звертають увагу на економічну нерівність у групі (різні фінансові можливості), якість одягу та особистих речей, якими користуються однолітки.     Учні та учениці схильні слідкувати за модою, намагаються бути «крутими» у власному розумінні. Формування правильних цінностей, які стоять за ролями «крутий», «популярний», «модний» – це той місток, який може поєднати розуміння дітей і наші прагнення врегулювати ситуацію.

   Основні прояви булінгу у дітей цього віку: фізична кривда, шантаж,

економічний булінг (вимагання коштів), бойкот, соціальна ізоляція,

глузування, поширення пліток, налаштування інших дітей проти тощо.

   В цьому віці, щоб залучити дітей до співпереживання, утримати їхню

увагу, важливо організувати інтерактивну роботу.

Головними компонентами такої роботи мають стати:

1. Обговорення правил взаємодії під час навчання та на перервах.

Якщо булінг стався, то старі правила або були не чітко сформовані, або

ніхто їх не притримувався. Тож варто формувати нові правила. Наприклад,

коли ми на занятті, ми слухаємо одне одного, не вмикаємо гаджети,

піднімаємо руку, тощо. Обов’язково запитати дітей, які саме правила

взаємодії для них важливі. Правила краще підготувати у вигляді малюнків піктограм заздалегідь, та запропонувати дітям дописати або домалювати власні. Правила, які були доповнені дітьми, важливо вивісити у групі/класі, як візуальну підтримку і нагадування. Через 1-2 тижні важливо поговорити

з дітьми, чи є якісь труднощі у тому, щоб дотримуватись правил, чи завжди

на звернення дітей реагують дорослі. Якщо домовленості не дотримуються,

обговорити причини. Зазвичай на цьому етапі можна виявити приховані

конфлікти між членами групи. У разі ігнорування дітьми правил, треба

розробити обмеження для тих, хто їх порушує, наприклад відсторонення на

10 хвилин від занять групи, узгодивши їх з батьками, адміністрацією освіти

та дітьми.

2. Формування розуміння що таке булінг і як його розпізнати, до

чого він може призвести, дати однозначну оцінку цьому явищу.

Варто використовувати реальні історії для обговорення або історії із

незавершеним кінцем для продовження їх підлітками .Далі

провести обговорення, використовуючи запитання: до чого може призвести

така ситуація; як ми почуваємось, якщо нас ображають; як почуваються

діти, які бачили це, але не могли нічого вдіяти; як сприйматимуть в групі

того, хто булить або того, кого булять тощо. Покажіть дітям малюнки, що

саме є булінгом .

3. Визначити булінг як проблему групи/класу та причетність

кожного до булінгу. Головне завдання - актуалізувати моральне почуття і сформулювати вибір, вивести учнів зі «стайного» азарту в усвідомлену позицію, сформувати моральну оцінку того, що відбувається. Можна запропонувати дітям оцінити, який внесок вони зробили у “хворобу” групи/ класу під назвою «цькування». Для цього можна використати вправу “Пальці”.   Це завдання спрямоване на те, щоб діти самі позначили, як кожен причетний до

ситуації цькування. Важливо, щоб група довіряла ведучому. Можна

запропонувати три варіанти, з яких кожен обирає властивий собі: “Як ти

поводишся у ситуації булінгу?”

1) роблю це час від часу, але шкодую;

2) робив, роблю і буду робити;

3) ніколи не робив.

   Можна провести цю вправу, одночасно піднявши руки. Кожен показує

своє ставлення кількістю пальців — 1, 2 або 3. Або можна включити це

питання у анонімне опитування. За допомогою такої вправи ми робимо причетність кожного до булінгу наглядною. Діти можуть розуміти, що цькування - це погано, але можуть не помічати, що їхні власні вчинки мають ознаки цькування, аж допоки ми не запитаємо в них і не допоможемо подивитись на ситуацію під цим кутом. Важливо робити це не для визначення винних, а для того, щоб діти самі визначили власну поведінку. Не є поганим, що діти обирають “ніколи не робив”, тому що вони таким чином позначають цю поведінку, як погану, а для формування самосвідомості дітей це дуже важливо. Якщо дитина показово обирає “робив і буду робити”, то для цієї дитини треба провести індивідуальне психологічне консультування, залучити батьків, та всю освітню команду, щоб оцінити, що саме в оточенні дитини в освіті та позашкільному середовищі впливає на її поведінку, чому дитина має таку установку, що відбувається.

   Можна пояснити дітям, що булінг - це погана звичка, як “хвороба”

групи. Це вчинки, до яких всі звикають, але які неприємні для групи і

заважають навчатись разом. Кожна людина має почуття і право на повагу.

Ніхто не хоче бути ображеним, тому важливо дотримуватися правил, рівних

для кожного.

   В цьому віці діти прагнуть бути “крутими”, важливо прояснити, чи

дійсно це “круто” кривдити інших? Як самі діти до цього ставляться?

Треба вчити дітей говорити про те, що їм не подобається. Для цього

необхідно досягти спільних домовленостей щодо того, як діти будуть

говорити одне з одним, коли їм щось не подобається; до кого із дорослих в

діти будуть звертатись, якщо на їхні проханні припинити не реагують; яким

чином будуть вирішуватися ці ситуації: бесіди з учасниками, залучення

батьків, психолога, інших служб тощо.

4. Встановити довірливі стосунки між членами колективу.

Необхідно сформувати позитивні загальноприйняті норми взаємодії.

Помилкою буде не навчити дітей конструктивному спілкуванню. Для цього

варто проводити спільні навчальні ігри, тренінги для налагодження

особистої взаємодії, спільного виконання завдань .

5. Моніторинг і підтримка позитивних змін.

   Важливо щоб дорослий (дорослі), який взявся виправляти ситуацію,

працював систематично. Варто регулярно робити моніторинг ефективності

проведених заходів - як вони вплинули на нормалізацію психологічного

клімату в колективі, як себе поводять сторони булінгу тощо. Для цього

можна застосовувати анонімні опитування. В залежності від отриманих

результатів слід коригувати заплановану роботу, аби попередити

виникнення рецидивів. Необхідно регулярно проводити бесіди, задавати

питання: «як справи, що вдається, що важко, як допомогти». Можна зробити

«лічильник цькування», якусь коробку або дошку, куди кожен, хто сьогодні

став жертвою, або побачив щось, що було схоже на булінг, може покласти

камінчик або увіткнути кнопку. За кількістю камінчиків визначається, чи

гарний сьогодні був день, краще на цьому тижні, ніж на минулому.

Рекомендується ставити спектаклі, складати казки і робити колажі про

«хроніку одужання», зробити« графік температури »тощо.

Суть в тому, що група постійно отримує точну інформацію від

авторитетного дорослого і вважає перемогу над цькуванням своєю спільною

справою.

Робота з дітьми старшого віку та молоддю (16-21 років)

  Булінг серед дітей старшого віку та молоді також має свою

специфіку. Дослідження доводять, що серед старших дітей та молоді (17

років і старше) булінг трапляється найрідше, а також рідше проявляється

у формі фізичного насильства. Через психологічні особливості робота з

такою віковою групою/класом, в якій стався булінг, також має свою

специфіку.

Психологічні особливості підлітків та молоді

   Підлітки часто переживають різкі зміни настрою, неврівноваженість,

дратівливість. Вони схильні відчувати себе недооціненими, самооцінка ще

не сформована. За цим часто стоїть невпевненість у собі, яка призводить до

деструктивних, агресивних форм самовираження, таких як бравада,

грубість, цькування. Ці дії дають їм на деякій час відчуття зверхності,

самостійності, незалежності. Прагнення до самоствердження та визнання є

найголовнішими в цьому віці.

   Ситуації булінгу (цькування) можуть виникнути із звичайних потреб

дітей вирізнитись, зберегти сталість своєї групи, знизити внутрішнє

напруження тощо. Для дітей важливо знати, що потреби, які вони мають, це

нормально, але задовольняти їх, принижуючи інших, не можна. Тому дуже

важливо допомогти підліткам сформувати адекватні способи проявити себе,

усвідомлювати свої сильні та слабкі сторони, та зрозуміти, що внутрішній

дискомфорт насправді не вдасться компенсувати, принижуючи інших.

   Важливо вчити їх поважати психологічні кордоні інших людей і свої власні.

Старшокласники/ці знаходяться на перехідному етапі, коли вони вже не

діти, але ще не зовсім дорослі. Для них важливо відчувати, що їх сприймають серйозно, враховують їх побажання та ідеї, коли з ними радяться, запитують їхню думку. Важливо допомогти дітям сформувати відчуття себе дорослим, який несе відповідальність за свої дії. Так як юнаки та дівчата не хочуть спиратися на чужі точки зору та теорії, їм необхідно дати можливість поговорити про свій досвід, власні історії. При обговоренні акцентуйте на відповідальності та вмінні розуміти дійсні причини непорозумінь: відмінності між дітьми, симпатії та антипатії, бажання бути «крутішим» за інших тощо. Важливим моментом є практичність такої роботи: коли підлітки не тільки усвідомлюють ситуацію, дізнаються інформацію, а також мають можливість поговорити та/або змоделювати альтернативи поведінки, які задовольняють їх потреби.

   Потрібно допомогти підліткам усвідомлювати свої почуття

роздратування, злості та гніву (називаючи та пояснюючи їх), надати

можливість вибору інших способів вираження цих почуттів, аніж

глузування над іншими. Важливо працювати над розвитком емпатії та

навичками конструктивного спілкування. Також підліткам (особливо 14-15

років) треба віддати відповідальність за їх вчинки та орієнтувати на

розуміння наслідків цих вчинків для їх майбутнього.

В цьому віці відбувається формування індивідуальності, діти охочі до

творчого самовираження, прийняття рішень. Якщо вони мають захоплення,

хобі, то приналежність до референтних груп стає досить вагомою. Підлітки

стають чутливими до критики та зауважень. Це період емоційної

нестабільності, пов’язаної з гормональними змінами, змінами в сприйнятті

себе, оточуючого світу, пошуками відповідей на питання «ким стати?»,

«чого я хочу?». Виникає цікавість до практичних знань та нових навичок,

але з огляду на сучасний темп розвитку технологій та швидкість життя, все

це хочеться отримати швидко, «тут і зараз». Якщо в житті підлітка багато

нестабільності і підвищена тривожність та напруження, є проблеми в сім’ї

або у стосунках з оточуючими, занижена самооцінка, це може стати

поштовхом до деструктивної поведінки, апатії, агресії та самоагресії,

нехтування своїми обов’язками і, власне, булінгу.

   Найпоширеніші прояви булінгу в цьому віці: залякування, шантаж,

поширення пліток, глузування, кібербулінг.

   Найбільш ефективною роботою в цій віковій групі/класі, де стався

булінгу, є робота з формування відносин за принципом рівний-рівному.

Необхідно сформувати таку атмосферу, яка сприятиме, аби кожний відчував

свою значимість для колективу, особисту цінність, не боявся говорити про

свої переживання в колі однолітків. Важливо, щоб діти могли у спільному

колі обговорювати проблеми. Вчитель/вчителька в таких розмовах відіграє

роль тьютора або ментора. Почати варто з того, що кожен думає про

ситуацію, яка склалась. Вислухати необхідно кожного, проте попередньо

слід обговорити спільно, яким чином учасники розмови будуть говорити та

висловлюватись, не принижуючи гідність інших. Надалі визначте разом, які

правила важливі для даної групи: деякі пропонує педагог, деякі – самі

учасники. Можна поєднати учасників в команди, і записати правила на

фліпчарті.

   Варто створити додаткові можливості дітям висловити власну думку

(за допомогою стенду, де можна залишити стікер з коментарем; анонімної

скриньки; виступаючи на зборах; через систему наставництва тощо).

Проінформуйте дітей про наслідки їхніх дій, які стосуються булінгу,

включаючи правові. За потреби, до цього можна долучити сторонні служби,

фахівців поліції та громадських організацій.

   Домовтесь з дітьми, яким чином вони будуть говорити один одному,

що їхні межі порушені. Важливо досягти згоди з більшістю дітей.

Змоделюйте, яким чином вони будуть керувати власною поведінкою, якщо

їх просять зупинитись, до кого звернутись, якщо тебе скривдили. Через 1-2

тижні після розмови треба провести зустріч з дітьми щодо виконання

домовленостей. Якщо виникають нові конфлікти, треба переглянути

домовленості або укласти додаткові або залучити до роботи інших

учасників команди з протидії булінгу (цькуванню) для модерації процесу, а

також батьків.

   Головне в роботі - переконатись, що булінг більше не відбувається.

Адже в цьому віці діти та молодь особливо прагнуть бути дорослими, тому

можуть ігнорувати будь-які поради чи заборони. Корисними можуть стати

бесіди з психологом (за згодою учасників), який візьме на себе роль

посередника у розмові між жертвою та кривдником, де кожна зі сторін може

висловити своє бачення ситуації. Важливо не принижувати та не

присоромлювати підлітка, який спричиняє булінг (цькування) або був

свідком цього, адже так він/вона почне захищатися і втратить довіру до

дорослих. Спілкуючись з батьками такого підлітка, також варто

налаштовувати їх на мирну бесіду з ним/нею, а не на покарання. Що

стосується «жертви» булінгу (цькування), важливо допомогти йому/їй

знайти власні сильні сторони в цій ситуації (не жаліючи), показати, що

він/вона може отримати підтримку і відновити відчуття безпеку. Ця робота

має бути системною аж допоки не буде досягнуто стабільного результату.

Сплановані заходи для нормалізації стосунків особливо повинні

розвивати:

1) емпатію, емоційного інтелекту, усвідомлення своїх почуттів та

почуттів інших людей;

2) комунікативні навички, навички слухати та чути один одного,

розбиратися в темі конфліктів, реагувати на заперечення, відстоювати

власну думку.

Для реалізації цих завдань підійдуть:

− театральні заняття (або створення театрального колективу) з

інтерактивного театру (плейбек-театр), де учасники матимуть змогу

виражати свої емоції, розповідати історії зі свого життя, вчитися

альтернативным способам поведінки, помічати власні стереотипи щодо

інших, працювати з самоідентифікацією;

− творчі заняття зі створення постерів, відео, мотиваторів тощо на

такі теми, як: «навички успішного спілкування», «відмінності, які нас

збагачують» тощо;

− ігри на командну взаємодію (будувати один об’єкт, виконувати

завдання, де кожний член команди є важливим для досягнення спільної

мети);

− інтерактивні зустрічі про прав людини разом з представниками

дотичних до теми професій: юристами, психологами, правоохоронцями

тощо;

− заняття з використанням медіа (наприклад, документальні

фільми, які супроводжуються інформаційним блоком та обговоренням);

− тренінги, де самі молоді люди навчають одне одного, діляться

відео, медіа-контентом або вправами та історіями на теми подолання

булінгу тощо.

Використані джерела:

• Програма «ПРОФІЛАКТИКА ТА ПОДОЛАННЯ БУЛІНГУ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ»

Укладач: Е. Воронцова, науковий співробітник, практичний психолог,

ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти».)

Кібербулінг: як захистити себе та своїх дітей від віртуального насильства?

Анонімні погрози, тролінг, хейтинг, кіберсталкінг, секстинг – усе це сучасні різновиди цькування в Інтернеті. Така форма насильства набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити в Інтернеті та яким чином захистити дитину. Далі даємо відповіді на найпопулярніші питання про кібербулінг, розповідаємо про те, як не стати жертвою кібербулінгу та ділимося корисними матеріалами по темі.

ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО КІБЕРБУЛІНГ?

Недавнє дослідження показало, що у дітей і молодих людей, які зіштовхнулися з кібербулінгом, в два рази частіше з’являються суїцидальні думки і схильність до нанесення собі фізичних ушкоджень. Відомі випадки, коли жертва кібербулінгу скоїла суїцид: так було з 15-річною канадкою Амандою Тодд в 2012 році.

Очевидно, що кібербулінг – це один із різновидів булінгу. Що таке булінг ми вже говорили із Вами у попередніх публікаціях.

Обережно, булінг: нововведення у законах та важливість інформаційної діяльності 

Дитина і булінг: що повинні знати батьки? Рекомендації психологині 

Якщо булінг – це психологічний терор, цькування, побиття однієї людини іншою, то кібербулінг – це «цькування онлайн». Будь-які форми кібербулінгу мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). Найчастіше знущання передбачають залякування жертви, поширення чуток або зображень з образливим підтекстом, публікацію особистої інформації або фотографій, загроз, створення фіктивних сторінок. Платформою для кібербулінгу стають соціальні мережі, додатки для обміну миттєвими повідомленнями, електронна пошта, форуми, блоги, онлайн-відеоігри тощо.

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНИЙ КІБЕРБУЛІНГ?

Кібербулінг на перший погляд може здатися менш серйозним явищем, ніж реальна агресія. Але наслідки кібербулінгу бувають дуже важкими, в їх список можуть входити не тільки негативні емоції (сором, страх, тривога), але і суїцидальні думки та спроби.

Кібербулінг, як і будь-яке інше цькування, небезпечний для психологічного здоров’я жертв. Дослідження показують, що цькування часто призводить людей (особливо дітей і підлітків) до депресії та інших розладів, у них знижується самооцінка, вони виявляються в ізоляції.

UNICEF попереджає, що психічним здоров’ям ризикують не тільки жертви, а й учасники цькування, а також ті, хто просто спостерігає зі сторони.

Кібербулінг може завдати не тільки психологічної травми, але і матеріальних збитків. Наприклад, публікація з інформацією, яка ганьбить людину, може привести до звільнення, а поширення неправдивих чуток про бізнес – відлякати потенційних клієнтів.

Ще одна складність – відсутність зворотного зв’язку. В епізодах «очного» буллінгу  агресор бачить уразливість жертви і може в якийсь момент зупинитися, не доводячи до руйнівних наслідків. А в Інтернеті не видно, що відбувається з іншого боку, і агресор не знає, коли потрібно вчасно припинити цькування. Часом агресор й сам може не знати якої шкоди він завдає людині. Тому агресія онлайн може бути вкрай небезпечною.

ЯК РОЗПІЗНАТИ КІБЕРБУЛІНГ?

Кібербулінг має декілька проявів. Подумайте, чи зустрічалися Ви хоча б з одним із них та запитайте чи зустрічалися з ними Ваші діти:

• Чи отримували Ви погрозливі або образливі повідомлення (в т.ч. і троллінг)?
• Чи надсилали Вам (спам) відео та фото порнографічного характеру?
• Чи видаляли Вас демонстративно із спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор тощо?
• Чи поступала Вам пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні?
• Чи провокував Вас хтось до самогубства чи понівечення себе?
• Чи створювали Вашу фейкову сторінку, викрадали Ваші особисті фото чи інформацію?
• Чи надсилали Вам фотографії із відвертими зображеннями?
• Чи просили Вас надіслати свої особисті фото відвертого характеру?
• Чи закликали Вас до сексуальних розмов чи переписок?

Як розпізнати, що Ваша дитина чи близька Вам людина піддається кібербулінгу? Серед основних ознак – часті зміни настрою, нервові відповіді на запитання, для дітей – спроби уникнути спілкування з однолітками, пропустити школу і видалення профілів з соціальних мереж. Звичайно, жоден з цих ознак не є гарантією того, що над людину знущаються, але вони точно повинні викликати занепокоєння у близьких.

ЯК УНИКНУТИКІБЕРБУЛІНГУ?

По-перше, є безліч різних технічних рішень. Фейсбук, Інстаграм та інші соціальні мережі дозволяють позбутися від неприємних коментарів і повідомлень за допомогою налаштувань. Ви також можете заборонити людям відзначати себе в записах і на фотографіях. Зрештою, кривдників можна просто заблокувати. Якщо Ви самі не знаєте як це зробити, серед налаштувань соціальної мережі завжди є онлайн-помічник, де розписано як це зробити. Крім того, якщо хтось ображає Вас або Вашу дитину в соціальній мережі, на нього можна поскаржитися адміністрації ресурсу за допомогою кнопки «Report» ( «Поскаржитися»).

По-друге, є рекомендації більш загального спрямування. І дорослим, і дітям не варто публікувати у відкритому доступі особисті дані – наприклад, номер телефону. Жертвам кібербулінгу важливо не залишатися з переслідуванням один на один – треба з кимось поділитися, бажано з компетентною людиною, юристом. Телефон системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103.

ЯК ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД КІБЕРБУЛІНГУ?

За даними Google на 2013 рік, підлітки приділяли соціальним мережам більше п’яти годин в день.

Дитина сприймає Інтернет як безпечне середовище. Коли виявляється, що воно може бути агресивним, спрацьовує ефект несподіванки, і це ранить сильніше. Гаджет приносить задоволення, комп’ютерні ігри – задоволення, спілкування – задоволення, лайки – задоволення. І раптом дитина стає жертвою, при цьому залишившись один на один з агресором, бо страшно і соромно до когось звернутися за допомогою. Це був її персональний простір, і в ньому вона несподівано виявилася вразливою. Раптовість може зіграти поганий жарт з дітьми. У зв’язку з цим, сучасне виховання як в сім’ї, так і в школі має включати обов’язкові розмови про цифрову безпеку!

Давайте ж розглянемо деякі поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини:

1.Оволодівайте новими знаннями:

• так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями;
• щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо.

2.Будьте уважними до дитини:

• уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища;
• звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).

3.Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною:

• доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: Ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя;
• наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків;
• не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.

4.Здійснюйте обмежений контроль:

• можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті;
• щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн;
• вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просиджують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.

5.Застосовуйте технічні засоби безпеки:

• для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами;
• можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).

6.Формуйте комунікативну культуру:

• роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною;
• зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується;
• в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.

Дитині також слід знати, що анонімна свобода в Інтернеті умовна. Адже коли дії в Інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть отримати інформацію з профілів, встановити координати комп’ютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо.

КІБЕРБУЛІНГ ТА ЗАКОНОДАВСТВО: ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ?

Україна входить в ТОП-10 країн Європи за поширеністю булінгу серед школярів 11–15 років. Такі дані наводить ВООЗ.

Якщо кібербулінгу уникнути не вдалось, пам’ятайте про відповідальність за булінг (у тому числі й кібербулінг), як для тих, хто його вчиняє, так і для тих, хто просто спостерігає.

За булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи передбачений штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин. За такі дії, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин. Якщо булінг (цькування) вчинить дитина у віці до 16 років – відповідатимуть її батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Куди звертатися:

• УГСПЛ. Docudays UA спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ) пропонують кваліфіковану юридичну допомогу дітям та/чи батькам дітей, які опинились у ситуації кібербулінгу. Якщо Ви страждаєте від постійних образ в Інтернеті; Ваш аккаунт зламали та поширили особисті дані; чи Ви наразилися на інші небезпеки в мережі — звертайтеся по правову допомогу. Телефони київської приймальні УГСПЛ: (044) 383 9519, 094 928 6519. Працює в будні з 10:00 до 18:00. Мешканці інших регіонів України за цими самими номерами можуть дізнатися адреси найближчих до них приймалень УГСПЛ, куди можна звернутися по допомогу.
• Національна дитяча «гаряча» лінія. Професійні психологи і юристи Національної дитячої «гарячої» лінії допоможуть розібратися зі складнощами й вирішити будь-яку твою проблему, в тому числі, пов’язану з цькуванням в онлайні. Безкоштовний номер: 0 800 500 225 або короткий номер: 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною. Працює в будні з 12:00 до 16:00.
• Поліція. Можна звернутися до поліції за номером 102 (цілодобово).
• Правова допомога. Якщо потрібна правова допомога чи порада, звертайтеся до найближчого місцевого центру чи бюро правової допомоги, дізнавшись контакти на сайті legalaid.gov.ua. Можна зателефонувати та проконсультуватися у фахових юристів, як поводитися, щоб бути в безпеці: 0 800 213 103. Номер працює цілодобово — безкоштовно в межах України.

На завершення, пропонуємо декілька корисних ресурсів, які допоможуть захистити від кібербулінгу як себе, так і свою дитину:

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

Фейсбук-центр запобігання цькуванню з рекомендаціями батькам та дітям

Сайт Всеукраїнської компанії проти кібербулінгу з корисними матеріалами та відео 

Серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті» 

Національна стратегія захисту дітей в цифровому середовищі на 2021 – 2026 роки з даними досліджень в Україні 

Презентація для дітей від Ла-Страда «Протидія булінгу» 

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ: різновиди кібербулінгу

Троллінг (cyber trolls) – це розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт.

Хейтинг (hate) – це негативні коментарі та повідомлення, ірраціональна критика на адресу конкретної людини або явища, часто без обґрунтування своєї позиції.

Флеймінг (flaming) – це спалах образ, публічний емоційний обмін репліками, часто розгоряється в чатах і коментарях в соціальних мережах. Оскільки це відбувається публічно, велика кількість людей можуть спонтанно підключатися до образ однієї зі сторін конфлікту. Часто буває, що одна зі сторін має на меті залучення великої кількості випадкових свідків у протистояння.

Кіберсталкінг (cyberstalking; to stalk – переслідувати, вистежувати) – використання електронних комунікацій для переслідування жертви через повторювані загрози, що викликають тривогу і роздратування.

Грифінг (griefers) – це процес, в якому гравці цілеспрямовано переслідують інших гравців в багатокористувацьких онлайн-іграх. Їх мета не перемогти в грі, а позбавити задоволення від гри інших.

Секстинг (sexting) – це процес розсилки або публікація фото- і відеоматеріалів з оголеними і напівоголеними людьми. Секстинг стає все більш популярним серед підлітків.

Інформаційні джерела:

1.https://www.projectkesher.org.ua/news/bezpechnyy-internet-iak-zakhystyty-sebe-ta-svoikh-ditey-vid-kibernasyl-stva/

Підготувала : соціальний педагог Станко Н.І.