ЗАТВЕРДЖЕНО

В.о. директора Дмитрівського академічного

Ліцею «Перспектива»

Дмитрівської сільської ради

Бучанського Району Київської області

_____________ Оксана ГАЛЬЧУК

Алгоритм дій учасників освітнього процесу щодо реагування на надзвичайні ситуації

Алгоритм дій керівника закладу освіти при виникненні надзвичайної ситуації

№ з/п	Алгоритм дій	Команда, розпорядження
При виникненні пожежі (З отриманням інформації про пожежу від сторожа, чергового ) уточнює:
1.	Чи повідомлено пожежно-рятувальну службу.
2.	Чи відкриті запасні виходи для евакуації дітей та вчителів.
3.	Контролює роботу підлеглих служб та формувань.
4.	Діє згідно своїх обов’язків враховуючи обставини що склалися, від пункту 4. нижчеописаного алгоритму.
З отриманням інформації про пожежу від будь кого (учня, працівника, педагога)
1.	Негайно повідомляє пожежно-рятувальну службу міста за номером тел.101 (з мобільного).	надає дані про точну адресу і причини виникнення пожежі, а також вказує під’їздні шляхи до об’єкту;
2.	Віддає розпорядження (техпрацывнику, учителю) на відкриття запасних виходів з будівлі для проведення евакуації.	негайно відкрити запасні виходи для проведення евакуації.
3.	Віддає розпорядження (черговому, техпрацівнику, учителю, ланці оповіщення чи іншій особі) про оповіщення учнів та вчителів і проведення негайної часткової чи повної евакуації з навчального закладу	сигнали оповіщення на евакуацію можуть подаватися: а)голосом-через внутрішню радіомережу; б) голосом- черговим або іншою особою, обійшовши поверхи закладу та повідомивши про пожежу і евакуацію; в) дзвінком – електричним – один довгий дзвінок, (механічним безперервний дзвінок) та команда голосом. Приклад: Увага Всім!!! Сталася пожежа на 2-му поверсі будівлі, проводиться евакуація, всім негайно покинути приміщення.
4.	Віддає розпорядження (заступнику з господарської частини (завгоспу), відповідальному за енергозабезпечення) відключити (при необхідності) електричну напругу та проконтролювати закриття дверей і вікон (в районі пожежі) щоб уникнути розповсюдження диму і вогню до суміжних приміщень.
5.	Віддає розпорядження щодо приведення в готовність до дій ланки пожежегасіння. (Контролює її роботу по можливості).
6.	У разі потреби віддає розпорядження через (ланку оповіщення та зв’язку або чергового) викликати на місце пожежі швидку медичну допомогу чи інші служби.	тел. чергового відділу поліції - 102 тел. швидкої допомоги - 103 тел. служби газу - 104
7.	Віддає розпорядження (одному із своїх заступників) після проведення евакуації та виводу дітей у безпечне місце організувати їх ретельну перевірку за класними журналами.	Всі діти перевіряються за списком у класному журналі.
8.	Ставить завдання (командиру ланки охорони громадського порядку) виставити пости на входах до будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників в приміщення, де виникла пожежа.	Перекрити доступ (повернення) до будівлі дітей та інших осіб.
9.	Організовує (при потребі) евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони, визначає місця їх складання і забезпечує, при потребі охорону;	Евакуацію матеріальних цінностей (при потребі) здійснює рятувальна ланка.
10.	Доповісти у Відділ освіти про виникнення пожежі та прийняті заходи.	Доповідає про подію що сталася та прийняті заходи.
Дії при виявленні ртуті
1.	Особисто повідомити за (тел. 101) місцевий підрозділ пожежно-рятувальної служби, відділ з питань НС, (або ставить завдання повідомити про подію черговому чи своїм заступникам).	надає дані про точну адресу і причини виникнення події.
2.	Віддає розпорядження (відповідальній особі за ведення цивільного захисту, голові комісії з питань НС ,черговому) про (проведення часткової евакуації) виведення учнів з класу чи лабораторії де виявлено ртуть в безпечне місце.	вивести учнів з класу (лабораторії).
3.	Віддає розпорядження учителю чи лаборанту на провітрювання даного приміщення (відкриття вікон приміщення).	відкрити вікна та провітрити приміщення
4.	Віддає розпорядження (відповідальній особі за ведення цивільного захисту, голові комісії з питань НС, черговому) про закриття дверей класу, (лабораторії) з метою недопущення проникнення в клас учнів та інших осіб.	не допустити проникнення людей в клас (лабораторію).
5.	Зустрічає та надає допомогу спеціалістам з організації проведення демеркуризаційних робіт.
Дії при виникненні буревію, урагану, смерчу чи інших стихійних лих
1	З отриманням інформації (Відділу освіти або відділу з питань НС місцевого органу виконавчої влади, місцевого самоврядування про загрозу буревію, урагану, смерчу, зібрати комісію з питань НС, довести інформацію.	Засідання комісії з питань НС
2.	Провести засідання комісії з питань НС поставити завдання членам комісії, окремим посадовим особам (заступнику директора з господарської роботи) з організації укріплення окремих елементів будівель, даху, закриття вікон, дверей, вентиляційних люків тощо.	Постановка першочергових завдань членам комісії. Уточнення плану дій.
3.	Дати розпорядження (відповідальній особі за ведення цивільного захисту, голові комісії з питань НС, черговому) при необхідності вивести дітей з класів та укрити їх в безпечних місцях (підвалах, приміщеннях з меншою кількістю вікон тощо), забезпечити їх засобами надання першої до медичної допомоги, питною водою, предметами першої необхідності, засобами освітлення та пожежогасіння.	Провести евакуацію учнів в більш захищені приміщення.
4.	Дати розпорядження заступнику, (заступнику директора з господарської роботи) підготувати та забезпечити приміщення аварійним освітленням.
5.	Заборонити під час (стихійного лиха) вихід із приміщень та знаходження людей поблизу вікон.
6.	Доповісти у Відділ освіти, у відділ з питань НС про наслідки стихійного лиха, заходи що виконуються та необхідну допомогу	доповідь про проведені заходи.
Дії при захоплення заручників у закладі освіти
1.	Негайно проінформувати про факт захоплення заручників у закладі: - чергового відділу поліції за (тел: 102); - диспетчера Бучанського районного Відділу ДСНС (тел: 101); - при неможливості повідомити всіх - повідомити хоч одного з них.	в навчальному закладі (назва закладу) терористами (вказати їхню кількість) захоплено (вказати кількість) людей.
2.	По можливості вияснити (зрозуміти) чого хочуть терористи, визначити для себе, хто з них найнебезпечніший (нервовий, рішучий, агресивний).
3.	При можливості заблокувати місце події, використовуючи технічні засоби охорони.
4.	Виконувати всі вказівки ватажка, нічого не починати робити, без дозволу террориста.
5.	Не апелювати до совісті терористів, це майже завжди марно. Не наполягайте на своєму. Говорити треба спокійно і дивитися прямо у вічі злочинцю.
6.	Не підвищуйте голос і не жестикулюйте, навіть якщо ви хочете про щось попередити.
7.	Не квапте нікого та не підштовхуйте їх до необдуманих дій.
8.	Продовжуйте виконувати свої обов’язки в залежності від обставин, що склалися.
9.	Зустріти самому (по можливості) групу захоплення і чітко повідомити, де знаходяться терористи їхні вимоги, озброєння, кількість захоплених людей, підходи до місця їхнього перебування та інше.
Дії в разі вибуху на території закладу освіти
1.	Організувати евакуацію учнів та персоналу з зони вибуху, із зруйнованих або ушкоджених вибухом приміщень;
2.	За списком екстреного оповіщення викликати на об'єкт пожежних, швидку допомогу, рятувальників, комунальні служби: - чергового відділу поліції за (тел: 102); - диспетчера Бучанського районного відділу ДСНС (тел: 101); - при неможливості повідомити всіх - повідомити хоч одного з них.
3.	До прибуття служби швидкої допомоги організувати постраждалим до медичну допомогу;
4.	Організувати відключення подачі електроенергії, води, тепла в ушкоджені вибухом приміщення;
5.	Організувати охорону місця вибуху і забезпечити його ізоляцію до прибуття компетентних органів.
Дії при надходження погрози по телефону
1.	Зафіксувати дату, час і тривалість анонімного повідомлення, номер телефона, на який надійшло повідомлення, його приналежність співробітнику;
2.	При одержанні анонімного повідомлення спробувати «зав'язати розмову» з анонімом і з'ясувати конкретну інформацію про його особу, професію, місце перебування і, якщо можливо, схилити до добровільного відмовлення від задуманої акції;
3.	Під час розмови вжити заходів для визначення номера телефону анонімного абонента шляхом використання технічних можливостей даного телефона. При відсутності таких можливостей через співробітників спробувати повідомити про анонімне повідомлення службу безпеки: - чергового відділу поліції за (тел: 102);
4.	По пам'яті скласти докладний опис висловлених погроз або повідомлення про передбачувані акти тероризму, а також висунутих ультиматумах зміст погроз характеристику його голосу та інших вимогах;
5.	Для уникнення поширення чуток і паніки обговорювати отриману від аноніма інформацію з іншими співробітниками не рекомендується.
Дії при виявленні підозрілого предмета у приміщеннях чи на території закладу освіти
1.	Точно визначіть місце перебування підозрілого предмета
2.	Дати вказівку не наближатися, не торкати, не розкривати, не переміщати знахідку, не заливати її рідиною, не засипати піском, не користуватися радіо- і електроапаратурою, переговорними пристроями;
3.	Повідомте про подію правоохоронні органи, викличте на об'єкт машини швидкої допомоги і аварійних служб; - чергового відділу поліції (тел: 102);
4.	Опитуванням заявника й очевидців установіть час виявлення предмета;
5.	Організуйте евакуацію персоналу, використовуючи маршрути, віддалені від місця перебування підозрілого предмета;
6.	Не знижуючи рівень охорони об'єкта, забезпечити можливість безперешкодного проходу або проїзду до предмета співробітників і транспорту оперативно-слідчої групи;
7.	Надайте можливість фахівцям оперативно-слідчої групи опитати заявника та інших осіб, що підходили до підозрілого предмета;
8.	Підсилити контроль за роботою охорони по всьому об'єкту.

Алгоритм дій чергового працівника закладу освіти при виникненні надзвичайних ситуацій

№ з/п	Алгоритм дій	Команда, розпорядження	Час виконання (хвилини)
При виникненні пожежі
1.	Доповісти про виникнення пожежі черговому адміністратору та директору закладу освіти.		до 30 сек.
2.	Отримати у чергового (взяти з шафи ключі від запасних виходів), та відкрити два запасні виходи адміністративного корпусу.		до 50 сек.
3.	Подати сигнал (один довгий дзвінок) на проведення евакуації учнів та працівників з будівлі закладу освіти. При можливості оповістити голосом через радіомережу, або особисто голосом проходити при цьому по поверхах будівлі.	Один довгий дзвінок, (механічний дзвінок) та команди голосом. Приклад: Увага Всім!!! Сталася пожежа на 2-му поверсі будівлі, проводиться евакуація, всім негайно покинути приміщення.	до 10 сек до 2 хв.
4.	Під час евакуації знаходитись на проході і направляти потоки учнів до запасних виходів, не допустити при цьому перехрещування потоків між собою.	Учні з лівої сторони сходової клітки на лівий вихід з правої сторини сходової клітки на правий вихід.
5.	Надавати допомогу (при можливості виходячи з ситуації) в евакуації матеріальних цінностей і документів з приймальної директора закладу освіти.
6.	Надати допомогу пожежному розрахунку в організації гасіння пожежі (при можливості вказувати) шляхи підходу до епіцентру пожежі та інше)
Дії при виявлені ртуті
1.	Негайно особисто повідомити чергового адміністратора та директора про подію.		до 30 сек.
2.	Організувати ізоляцію місця розливу ртуті (огородити місце розливу ртуті) щоб не допустити переміщення дітей та педагогів через місце розливу ртуті.		до 2 хв.
3.	Подати сигнал (голосом по радіо, голосом при обходженні по коридорах, або один довгий дзвінок) на проведення евакуації учнів та працівників з навчального закладу з того корпусу де розлита ртуть.	Один довгий дзвінок, (механічний дзвінок) та команди голосом. Приклад: Увага Всім!!! В коридорі навчального закладу виявлено розлив ртуті всім негайно покинути навчальні класи. Зібратись на стадіоні навчального закладу.	до 30 сек.
4.	Після завершення екстреної евакуації вживає заходів щодо недопущення дітей у приміщення навчального закладу.
5.	Зустрічає і супроводжує спеціалістів для проведення демеркуризації.
Дії при виникненні буревію, урагану, смерчу чи інших стихійних лих
1.	З отриманням інформації (від чергового відділу з питань НС чи Відділу освіти про загрозу буревію, урагану, смерчу, негайно довести інформацію до чергового адміністратора та директора.		до 30 сек.
2.	Оповістити учнів та викладачів про насування стихії. Інформувати їх про закриття вікон в кабінетах та дверей, щоб уникнути їх побиття.	Приклад: Увага Всім!!! Насувається (смерч, ураган, шквальний вітер) терміново закрити вікна та двері, відійти від вікон, не панікувати	до 5 хв.
3.	Перевірити та при необхідності закрити вікна на поверхах будівлі, щоб уникнути їх побиття		до 10 хв.
4.	За вказівкою директора відкрити додаткові приміщення для укриття учнів та викладачів або подати команду на збір учнів	Збір учнів: для 5-11 класів укриття КНП «Дмитрівський медичний центр»; для 1-4 класів укриття будинку культури села Дмитрівка;
5.	Не допускати виходу учнів з укриття перед та під час проходження стихії.
6.	Після стихії перевірити цілісність вікон в коридорах, дверей та даху покрівлі на предмет пошкодження і доповісти директору.
Дії при захопленні заручників в закладі освіти:
1.	Негайно проінформувати про факт захоплення заручників у навчальному закладі: - чергового адміністратора; - директора навчального закладу (особисто, або по телефону, чи передати через кого-небудь); - чергового відділу поліції за (тел: 102); - диспетчера Бучанського районного відділу ДСНС (тел: 101); - при неможливості повідомити всіх - повідомте хоч одного з них.		Негайно любим способом
2.	По можливості вияснити (зрозуміти) чого хочуть терористи, визначити для себе, хто з них найнебезпечніший (нервовий, рішучий, агресивний).
3.	Виконувати всі вказівки ватажка, нічого не починати робити без дозволу терориста.
4.	Не апелюйте до совісті терористів, це майже завжди марно. Не наполягайте на своєму. Говорити треба спокійно і дивитися прямо у вічі злочинцю.
5.	Не підвищуйте голос і не жестикулюйте, навіть якщо ви хочете про щось попередити.
6.	Не квапте нікого і самі не робіть необдуманих дій.
7.	Якщо поблизу стався вибух, не поспішайте покинути приміщення. Вас можуть прийняти за злочинця і ви мимоволі станете мішенню для групи захоплення.
8.	Продовжувати виконувати свої обов’язки в залежності від обставин, що склалися.
9.	Зустріти самому (по можливості) групу захоплення і чітко повідомити де знаходяться терористи їхні вимоги, озброєння, кількість захоплених людей, підходи до місця їхнього перебування та інше.
10.	Надалі діяти відповідно до розпоряджень керівника антитерористичної операції.
Дії при вибуху на території закладу освіти:
1.	У випадку вибуху необхідно негайно доповісти - черговому адміністратору; - директору закладу (особисто, або по телефону, чи передати через кого-небудь)		Негайно любим способом
2.	Організувати евакуацію персоналу з осередку вибуху, зруйнованих або ушкоджених вибухом приміщень;
3.	До прибуття служби швидкої допомоги організувати надання постраждалим до медичної допомоги;
4.	Організувати охорону місця вибуху і забезпечити його ізоляцію до прибуття компетентних органів;
5.	При виникненні пожежі вжити заходів щодо гасіння власними силами і наявними протипожежними засобами.
6.	Надалі діяти відповідно до розпоряджень поліції та ДСНС.
Дії при надходженні погрози по телефону:
1.	Зафіксувати дату, час і тривалість анонімного повідомлення, номер телефону, на який надійшло повідомлення, його номер і негайно доповісти черговому адміністратору або директору закладу.		Негайно любим способом
2.	Спробувати «зав'язати розмову» з анонімом і з'ясувати конкретну інформацію про його особу, професію, місце перебування і, якщо можливо, схилити до добровільного відмовлення від задуманої акції;
3.	Під час розмови вжити заходів щодо запису фонограми анонімного повідомлення, визначення номера телефону анонімного абонента шляхом використання технічних можливостей особистого телефону.
4.	По пам'яті скласти докладний опис висловлених погроз або повідомлення а також висунутих ультиматумах зміст погроз характеристику його голосу та інших вимогах.
5.	Забороняється обговорювати отриману від аноніма інформацію з іншими співробітниками.
6.	Надалі діяти відповідно до розпоряджень поліції та ДСНС.
Дії при виявленні підозрілого предмета у приміщеннях або на території закладу освіти:
1.	Точно визначити місце перебування підозрілого предмета
2.	Дати вказівку не наближатися, не торкати, не розкривати, не переміщати знахідку, не заливати її рідиною, не засипати піском, не користуватися радіо- і електроапаратурою, переговорними пристроями;
3.	Негайно доповісти - черговому адміністратору; - директору закладу (особисто передати або через кого-небудь по телефону)
4.	Опитуванням заявника й очевидців установіть час виявлення предмета;
5.	При необхідності організуйте евакуацію персоналу, використовуючи маршрути, віддалені від місця перебування підозрілого предмета;
6.	Надалі діяти відповідно до розпоряджень поліції та ДСНС.

Пам’ятка

про правила поводження в разі

виявлення підозрілих вибухонебезпечних предметів

УВАГА! Сьогодні терористичні акти здійснюються з використанням вибухових пристроїв і предметів, часто замаскованих під авторучки, мобільні телефони, гаманці, дитячі іграшки, поміщених у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і залишених у багатолюдних місцях.

Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає граничної уваги і обережності.

ВІД ТВОЇХ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ТВОЄ І ОТОЧУЮЧИХ!

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

наближатися до предмета;
пересувати його або брати в руки;
розряджати, кидати, ударяти по ньому;
розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
приносити предмет додому, у ліцей.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби ДСНС (тел. 101), поліцію (тел.102);
не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;
припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);
дочекайтеся прибуття фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

У випадку, коли знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:

одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;
візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, які проводять евакуацію. Не намагайтеся «зрізати» шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

Алгоритм дій у надзвичайних ситуаціях

Алгоритм перших дій у надзвичайних ситуаціях

Огляньте місце події та переконайтеся, що немає безпосередньої загрози вашому життю і здоров’ю, а потім можете допомагати постраждалим.
Огляньте постраждалих та зрозумійте, чи є потреба у наданні екстреної медичної допомоги, чи є загроза їх життю.
Викличте медиків і рятувальників.
Залишайтеся з постраждалим до приїзду екстрених служб, намагаючись зберегти або поліпшити його стан доступними методами.

Не приступайте до дій відразу. Визначте, яка допомога (крім психологічної) потрібна, хто з усіх найбільшою мірою потребує допомоги. Дізнайтеся імена людей, які потребують допомоги. Представтеся, хто ви, які функції виконуєте («Я - соціальний працівник», «Я – волонтер», «Я - лікар», «Я допомагаю постраждалим»). Людині може дати надію вже тільки ваша присутність. Скажіть, чим ви можете допомогти, поясніть, що допомога скоро прибуде, що ви про це подбали.

Важливо відновити життєзабезпечуючі процеси людини: попросіть подихати в певному ритмі (наприклад: «Вдихніть, трохи затримайте дихання, видихніть». «Дихайте! - Вдих... видих... вдих... видих». «Дихайте разом зі мною»). Встановіть контакт очима, словами (наприклад: «Ви мене чуєте?»). Заспокойте простими словами (наприклад: «Я разом з вами». «Спробуємо разом», «Тут вже спокійно»). Важливо відновити орієнтацію в поточній дійсності. Запитайте про те, що людина чує, бачить, де знаходиться. Якщо людина не зовсім орієнтується, поінформуйте (коротко, точно) про місце, час, ситуацію (наприклад: «Тут багато народу - це площа. Був вибух. Ви злякалися» - ваша мова проста, однозначна, спокійна). Потім відновіть ланцюжок пам'яті: запитайте, що пам'ятає до, що - після події: «Як все почалося? Що ви робили?»

Обережно встановіть тілесний контакт з постраждалим: візьміть за руку або поплескайте по плечу. Торкатися до голови або інших частин тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що й постраждалий. Не повертайтеся до постраждалого спиною. Дитину можна трохи обійняти. Ніколи не звинувачуйте людей. Уникайте будь-яких слів, що можуть викликати почуття провини. Не давайте хибних надій і неправдивих обіцянок. Розкажіть, які заходи потрібно вжити для отримання допомоги в цьому випадку.

Дайте людині повірити в її власну компетентність. Дайте їй доручення, з яким вона впорається (наприклад, вдягнути куртку, скласти речі в сумку). Використовуйте це, щоб вона переконалася у власних можливостях, щоб у неї виникло почуття самоконтролю: «Вам вже доводилося долати труднощі, правда? Ось і зараз подолаєте». Дайте людині виговоритися. Слухайте її активно, будьте уважні до її почуттів і думок. Ведіть мову про позитивне. Скажіть людині, що ви залишитеся з нею. У разі необхідності її покинути, знайдіть того, хто може опікуватися нею, і проінструктуйте щодо подальших дій.

Залучайте інших людей для надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення. Намагайтеся захистити людину від зайвої уваги і розпитувань. Можна відгородити її від зайвої цікавості інших, наприклад, давши їм доручення: «Пройдіть, будь ласка, і подивіться, чи немає тих, кому потрібна допомога, підтримка. Якщо так, допоможіть їм». У кризовій ситуації людина завжди знаходиться в стані психічного збудження. Поведінка такої людини не повинна вас лякати, дратувати або дивувати. Її стан, вчинки, емоції - реакція на ненормальні обставини.

Не надавайте психологічну допомогу в тому випадку, якщо ви до цього не готові, не хочете (неприємно або інші причини). Знайдіть того, хто може це зробити. Дотримуйтеся принципу: «Не зашкодь!» Обмежтеся лише співчуттям і якнайшвидше зверніться за допомогою до фахівця (психотерапевта, психіатра, психолога).

Люди, що пережили кризову подію, можуть перебувати в пригніченому стані, відчувати тривогу або сум'яття. Деякі звинувачують себе у тому, що сталося. Зберігаючи спокій і проявляючи розуміння, треба допомагати людині пережити стреси, відчути себе в безпеці, відчути, що її захищають, розуміють, поважають і піклуються про неї належним чином. Люди, що пережили стресову ситуацію, можливо, захочуть розповісти, що з ними сталося. Вислухати чиюсь розповідь – це вже велика підтримка. Однак важливо не примушувати людей розповідати про пережите. Деякі люди не хочуть говорити про те, що сталося, або про свої особисті обставини. При цьому для них може бути важливо, щоб хтось просто був поруч, нехай і мовчки. Треба сказати їм, що підтримка буде поблизу, на випадок, якщо вони захочуть поговорити, або треба запропонувати їм практичну допомогу, наприклад, їжу або склянку води. Не можна казати занадто багато, треба дати змогу людині побути в тиші. Можливість трохи помовчати дасть людині перепочинок і може підштовхнути її поділитися з кимось своїми переживаннями, якщо вона того забажає.

Важливо вміти слухати людей, щоб зрозуміти становище, в яке вони потрапили, їх потреби, аби допомогти їм заспокоїтися і надати необхідну допомогу.

Заходи підтримки постраждалого

ПОТРІБНО робити і говорити	НЕДОЦІЛЬНО робити і говорити
Знайти для розмови тихе місце, де ніщо не буде відволікати	Змушувати людину розповідати, що з нею відбулося і відбувається
Поважати конфіденційність і, за можливістю, не розголошувати повідомлені особисті відомості про людину	Перебивати, квапити співрозмовника (приміром, не треба дивитися на годинник чи говорити занадто швидко)
Бути поруч з людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури	Торкатися людини, якщо немає впевненості, чи прийнято це в її культурному середовищі
Показувати своїм виглядом, що уважно слухаєте співрозмовника, наприклад, киваючи головою або вимовляючи короткі підтверджуючі репліки	Давати оцінок тому, що людина зробила
Бути терплячим і спокійним	Казати: «Ви не повинні себе так відчувати» або «Ви маєте радіти, що вижили»
Надавати фактичну інформацію, якщо вона існує. Чесно казати, про що знаєте, а чого не знаєте: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»	Вигадувати того, чого не знаєте
Подавати інформацію так, щоб її легко було зрозуміти - простими словами	Використовувати спеціальні терміни
Висловлювати співчуття, коли люди говорять про перенесену втрату або важливі події (втрата будинку, смерть близької людини): «Яке нещастя! Я розумію, як вам важко»	Давати хибних обіцянок чи запевнень
Відзначити проявлені людиною зусилля, спрямовані на самостійний вихід з важкої ситуації	Переповідати співрозмовнику особисті розповіді, почуті від інших
Дати людині можливість помовчати у разі необхідності	Казати про власні труднощі
	Думати і діяти так, немов зобов'язані розв’язати за іншого всі його проблеми
	Позбавляти людину віри у власні сили і здатність самостійно подбати про себе
	Казати про людей, використовуючи негативні епітети (приміром, називати їх «божевільними»)

Коли розмовляєте з людиною, важливо слухати: очима, демонструючи пильну увагу; вухами, щоб дійсно почути, що саме турбує людину; серцем, із співчуттям і повагою. Звертайтеся до людей з повагою і відповідно до їхньої культури. Назвіться: скажіть своє ім'я та організацію. Запитайте, чим їм допомогти, якої допомоги вони потребують. За можливістю, знайдіть безпечне і тихе місце для розмови. Створіть елементарні комфортні умови (приміром, дайте води).

Намагайтеся убезпечити постраждалого: виведіть людину з місця, де йому загрожує безпосередня небезпека, якщо це можна зробити без ризику; намагайтеся захистити людину від зайвої уваги, захищаючи її право на приватне життя і гідність; якщо людина пригнічена, намагайтеся не залишати її наодинці.

Вислуховуйте людей і намагайтеся їх заспокоїти. Будьте поруч. Не змушуйте людей розповідати про пережите. Уважно вислухайте, якщо люди все ж побажають поговорити про те, що сталося. Якщо людина пережила сильний стрес, спробуйте її заспокоїти і переконайтесь, що вона не буде перебувати на самоті. Підтримуйте зоровий контакт з людиною під час розмови.

Якщо у людини виникає відчуття нереальності того, що відбувається, відірваності від оточення, тоді для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання, попросіть її: впертися ногами в підлогу; допоможіть її поплескати пальцями або кистями рук по своїх колінах; зверніть її увагу на будь-які нейтральні предмети оточення, які вона може побачити, почути чи помацати; попросіть розповісти, що вона бачить і чує; попросіть її зосередитися на своєму диханні й дихати повільно.

Як дорослі можуть допомогти дітям

Те, як діти реагують на труднощі кризи, залежить від їх віку та рівня розвитку. Це також залежить від того, як взаємодіють з ними їх батьки, піклувальники та інші дорослі. Наприклад, маленькі діти не здатні повністю зрозуміти, що відбувається навколо, і особливо потребують підтримки дорослих. Зазвичай діти справляються краще, коли поруч знаходяться сильні, спокійні дорослі. У дітей і підлітків виявляються такі ж реакції дистресу, що й у дорослих. Але в них також можуть виникати деякі з наступних специфічних реакцій:

маленькі діти можуть повернутися до поведінки, що притаманна більш ранньому віку (наприклад, смокчуть палець або мочаться в постіль), можуть чіплятися за батьків або піклувальників, а також менше займатися іграми чи повторювати одну і ту саму гру, пов'язану з тривожними подіями;
діти шкільного віку деколи вважають себе винуватцями негативних подій, у них виникають нові страхи, вони стають менш доброзичливими і привітними, відчувають себе самотніми або надто стурбовані захистом чи порятунком людей в умовах кризи;
підлітки можуть «нічого не відчувати», вважати, що вони відрізняються від своїх ровесників або ізольовані від них, здійснювати ризиковані вчинки або проявляти негативізм.

Члени сім'ї, батьки й опікуни – важливе джерело захисту та емоційної підтримки для дітей. Діти, розлучені зі своїми близькими, під час кризової події виявляються в незнайомому місці, в оточенні незнайомих людей. Вони часто сильно налякані, не мають змоги правильно оцінити ризики і навколишні небезпеки. Важливим першим кроком є возз'єднання тих дітей, котрі залишилися без сімейного догляду, в тому числі підлітків з їх близькими. Якщо діти перебувають разом з батьками, треба намагатися підтримувати дорослих в турботі про дітей.

Приділяйте їм час і увагу. Допоможіть займатися звичними справами. Поясніть їм, що сталося і що відбувається зараз. Дозвольте їм сумувати, не очікуйте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їх міркування та страхи без засуджень і оцінок. Чітко визначить правила поведінки і поясніть, чого очікуєте від них. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим. Заохочуйте їх прагнення приносити користь оточуючим.

Також майте на увазі, що діти часто збираються навколо місця події й можуть стати свідками жахливих подій, навіть якщо вони або їхні батьки/піклувальники безпосередньо не постраждали. У хаосі кризи дорослі часто поглинені власними турботами і не можуть уважно стежити за тим, чим зайняті діти, що вони бачать або чують. Намагайтеся захистити дітей від трагічних подій або розповідей очевидців.

Що говорити і робити для допомоги дітям?

Підтримуйте перебування в сім'ї. Забезпечуйте перебування дітей разом з батьками та родичами, не дозволяйте розлучати їх. Якщо з дітьми немає дорослих, передавайте їх на піклування надійної мережі або служби захисту дітей. Не залишайте дитину без нагляду. Якщо на місці немає служби захисту дітей, самі прийміть заходи, аби знайти їх близьких чи зв'язатися з іншою родиною, яка може про них подбати.

Убезпечуйте. Захищайте дітей від трагічних сцен, наприклад, від вигляду важких ран або катастрофічних руйнувань. Захищайте дітей від травмуючих оповідань щодо події. Захищайте дітей від репортерів, від розпитувань сторонніх людей, що не входять в групи порятунку.

Слухайте, говоріть й організуйте дозвілля. Зберігайте спокій, говоріть м'яко, будьте привітні з дітьми. Вислухайте, що вони думають про події. Під час розмови намагайтеся перебувати на рівні їх очей, використовуйте прості, зрозумілі їм слова і пояснення. Назвіть своє ім'я і скажіть, що прийшли допомогти. Дізнайтеся ім'я дитини, звідки вона та інші подробиці, що допоможуть знайти її близьких та членів сім'ї. Якщо з дитиною є батьки або піклувальники, допоможіть їм забезпечити необхідну турботу. Якщо ви перебуваєте з дітьми певний час, намагайтеся залучити їх в гру або просто поговоріть на цікаві для них теми з урахуванням віку.

Пам'ятайте, що у дітей також є власні ресурси для подолання труднощів. Дізнайтеся, як вони справляються з труднощами, підтримуйте використання позитивних стратегій і допомагайте їм уникнути негативних. Діти старшого віку і підлітки часто здатні надати допомогу в кризовій ситуації. Якщо ви знайдете безпечні способи залучити їх до надання допомоги, це допоможе їм більшою мірою відчути контроль над ситуацією.

Люди з порушеннями здоров'я або з функціональними (фізичними чи психічними) обмеженнями.

До цієї групи входять особи похилого віку, вагітні жінки, люди з важкими розумовими розладами, з порушеннями зору і слуху, які не здатні пересуватися самостійно. Такі люди не завжди здатні самі подбати про себе, тому можуть потребувати особливої допомоги, щоб дістатися до безпечного місця, в медичній допомозі та інших послугах, захисту від насильства.

Переживання, пов'язані з кризовою подією, часто погіршують стан здоров'я людей, які страждають на артеріальну гіпертонію, хворобу серця, астму, тривожний синдром та інші захворювання чи психічні розлади. Якщо вагітні жінки відчувають сильний стрес у кризовій ситуації, це позначається на перебігу вагітності, на здоров'ї жінки та дитини. Людям, не здатним пересуватися самостійно або зі зниженим зором чи слухом, буває складно знайти близьких або звернутися за допомогою до служб.

Надаючи допомогу людям з хронічними захворюваннями або інвалідністю, треба діяти наступним чином. Допомогти дістатися до безпечного місця. Допомогти задовольнити нагальні потреби (їжа, чиста вода, можливість догляду за собою або зведення укриття з матеріалів, що роздають служби порятунку). Розпитати про наявні захворювання і про прийняті ліки. Допомогти отримати ліки або медичну допомогу. Залишитися поруч з людиною, якщо немає такої змоги, переконатися, що поруч є хтось, хто про неї подбає. Подумати про можливість направити постраждалого в організацію чи відомство, що нададуть йому необхідну допомогу в довгостроковій перспективі. Повідомити людей, як можна отримати допомогу чи послуги.

Люди, яким у кризовій ситуації можуть загрожувати дискримінація і насильство.

До цієї категорії належать жінки або представники певних етнічних груп, відносно яких є підвищений ризик дискримінації чи насильства.

Вони особливо вразливі з наступних причин:

їх можуть ігнорувати при розподілі гуманітарної допомоги для задоволення нагальних потреб;
їх голос часто не враховують під час прийняття рішень про надання допомоги, послуг або розміщення;
вони можуть стати об'єктами насильства, зокрема, сексуального.

Тому представники даної категорії потребують додаткових заходів безпеки, підтримки чи отримання допомоги. Важливо дізнатися, чи є на місці події такі люди, і надати їм наступну допомогу:

розмістити у безпечному місці;
зв'язати з близькими та іншими людьми, яким вони довіряють;
надати інформацію про доступну допомогу і послуги, за необхідності, безпосередньо передати їх на піклування відповідних служб.

Алгоритм дій у разі надзвичайних ситуацій

Алгоритм дій учасників освітнього процесу щодо реагування на надзвичайні ситуації