День пам'яті Чорнобильської трагедії (26 квітня 1986 р.)
26-27 квітня в Дмитрівському академічному ліцеї “Перспектива” відбулись години пам'яті до 37-мої річниці аварії на ЧАЕС.
З учнями ліцею було проведено інформаційні та виховні бесіди, обговорення міфів та реалій навколо аварії на ЧАЕС, відбувся перегляд архівних фотографій та відео про причини, перебіг і наслідки аварії. Також було вшановано пам'ять героїв-ліквідаторів, які ризикуючи своїми життями змогли запобігти ще більш трагічним наслідкам цієї пекельної катастрофи.
* * *
Чорнобиль — одне слово, а стільки болю...
Якби не срср — “тюрма народів”, з якою пов'язано так багато трагічних днів пам'яті, — не було б Чорнобиля, не було б цього болю.
Чорнобиль: трагедія чи (не)вдалий експеримент?
Непоправна аварія на Чорнобильські станції — це символ всіх страшних ядерних експериментів радянської влади, і один із численних символів байдужості срср до життів людей.
Вони — головні відповідальні за цю трагедію — знали, що може вийти з таких експериментів, бо раніше вже неодноразо зазнавали невдач під час їх проведення. Вони знали, що людей потрібно негайно евакуювати і які наслідки для населення принесе страшна неконтрольована радціація, бо раніше вже ігнорували порятунок людей під час свої невдалих “ігор” з “мирним атомом”. Одним з таких жахливих випадків став “Факел” 1972 року — перший ядерний вибух на території України (село Хрестище, Харківщина). Але совєти не звертали увагу на попередній сумний досвід.
Незважаючи на все, вони продовжили “гратись” з речами, які несли загрозу всьому живому на планеті. Але цього разу, в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, все вийшло з під контролю. Аварія набула таких маштабів, що її неможливо було втримати в інформаційній ізоляції, як це робили всі попередні рази. Про Чорнобиль швидко дізнався весь світ, а в новинах багатьох країн з тривогою розповідали про техногенну катастрофу, якої Земля ще ніколи не бачила. Так, говорив про неї весь світ... лиш люди в епіцентрі радіаційної хмари продовжували мирно жити, не підозрюючи про небезпеку, бо радянський уряд ніколи не рахувався з життями людей. А наслідки Чорнобильської катастрофи відчутні досі, і не зникнуть вони навіть через 100 років, хоча й подолати їх сьогодні намагається весь цивілізований світ.
Винних за цю катастрофу знайшли, чи точніше “призначили” і покарали. Та чи справді винні - ті, хто були рушієм експериментів і не стали рятувати людей - відповіли за те, що спричинили найбільшу в історії аварію на атомній станції і зруйнували тисячі життів? 